САТАНІВКА
 
 
    Свою назву село отримало від одного з перших поселенців Х.Г.Сатанівського, який домігся у Києві дозволу на забудови поблизу залізниці (це були землі с. Леухи) і в 1925 році побудував першу хату (нині – вул. Пархоменка), а вже до 1927 року тут було кілька десятків осель. Це місце назвали Сатанівкою.
    Хутір Покрівка виник ще до 1917 року, а через рік тут було зареєстровано 13 дворів. Існує кілька версій відносно його назви. Найбільш вірогідна та, що перші поселенці були прихожанами летичівської церкви, закладеної на честь святої Покрови.
    Початком освоєння цих земель слід вважати будівництво залізничної колії Козяти - Умань, яке розпочалося в 1874 році. Залізниця та станція Монастирище стали до ладу у 1904 році. На той час станцію, вокзал, залізничну колію обслуговували 20 чоловік.
   В роки революції, першої світової та громадянської воєн станція та навколишні ліси стали місцем важливих подій. У 1914-1917 роках звідси відправляли новобранців, перевозили солдат та зброю на фронти. Під час першої світової війни німецькі війська через станцію у Німеччину вивозили хліб, худобу, награбоване майно. У березні 1919 року контроль над залізницею, повітом встановили більшовики.
    Поселенці у 1923 р. утворили перший колгосп під назвою «Червоний шлях», який у перший рік після голодомору (1934-й) став передовим господарством у районі. Саме в ці роки стали відомі імена ланкових Ганни Брух та Марії Довгої. Господарство очолювали Х.Г. Сатанівський, потім І.Г. Лукащук, які врятували своїх колгоспників від великого голоду: використали сою для громадських обідів, а тому від голоду померла лише родина Кучерявих.
    Жителі Сатанівки першими в районі відчули, що таке війна. По - перше, вони стали свідками відправлення сотень монастирищан, техніки, коней на фронти, евакуації родин активістів та устаткування на схід країни. По-друге, ворожа авіація нанесла бомбові удари по військових ешелонах. По-третє, в кінці липня 1941 р. сюди прийшли вороги, які взяли під контроль роботу станції, почали грабувати мешканців, розстріляли на хлібоприймальному пункті комуністів. Станція і поселення знаходились під пильним оком не тільки окупантів, а й підпільників П.Саморухи та партизанів І.Калашника. Визволили село 11 березня 1944 року.
    В об’єднаному господарстві в основному спеціалізувалися на виробництві молока та вирощуванні овочів. Слід віддати належне голові колгоспу Б.А.Дуднику (нині проживає в Халаїдовому), який відновив поселення, дав йому друге дихання. За кошти господарства в ті роки було збудовано школу, дитсадок «Росинка», будинок культури, ФАП, аптеку, заасфальтовано дороги.
    Основним завданням сільської ради (голова села Є.Р.Форостяна), депутатів, активу села на 2013 рік є виконання Програми «Будуємо нову Монастирищину на 2011-2015 роки», створення нормальних умов для роботи установ, що функціонують на території, соціальний захист населення, розвиток населеного пункту. На даний час на території сільської ради нараховується 532 двори, проживає 1265 жителів, четверта частина з яких – пенсіонери. У Покрівці проживає 52 жителі. У 2012 році в селах народилось 16 дітей, померло 15 односельчан.
    В селах функціонує 9 торговельних закладів, ведуть виробничу діяльність нафтобаза ТОВ «ДніпроІнвест-Ч», ТОВ «Ікема». Працює школа (директор О.П.Дудченко), в якій навчається 119 учнів, дитсадок «Росинка» (завідуюча Пруненко) відвідує 45 дітей. Медичні послуги жителям надає лікарська амбулаторія (завідуюча Л.М.Вівчар), в якій обслуговуються жителі 5 навколишніх сіл. Сільський будинок культури очолює Л.К.Дзєва, останнім часом активізувалася робота учасників художньої самодіяльності. В минулому році було придбано музичну апаратуру, в бібліотеці працює бібліоміст, комп’ютери сільської ради підключено до інтернету.
    Заслуженою шаною та повагою серед односельчан користуються педагоги-пенсіонери Л.Н. Сусік, Т.З. Терещук, О.С. Смітюх, які вивчили не одне покоління жителів Сатанівки та Покрівки.
    Що стосується соціально-економічного розвитку сіл, то слід відзначити, що вперше за останні роки сільською радою не було виконано дохідну частину місцевого бюджету. З прибуткового податку також було не дотримано 20 тис. грн у зв’язку з тим, що із спорудженням сучасного елеватора ТОВ «Монастирищенське ХПП» скоротило число працюючих на підприємстві. Звичайно, що це значно вплинуло на фінансування установ. На 2013 рік на утримання дитсадка заплановано 354900 грн, будинку культури 65 тис. грн та 30588 грн на утримання бібліотеки.
    У 2013 році у планах сільської територіальної громади за рахунок коштів розвитку заплановано замінити крісла та обладнати опалення в будинку культури, придбати ліжечка та стільці у дитсадок, виконати зовнішній ремонт приміщення дитсадка. Для лікарської амбулаторії виділяються кошти на утримання автотранспорту. Також заплановано вишукати можливість для часткової оплати за опалення амбулаторії.
    В основу роботи на селі покладаємось на активну співпрацю з вуличними комітетами. Саме за рахунок коштів населення щорічно вирішуються питання ремонту та будівництва сільських доріг. Так, у 2012 році за кошти громадян було проведено ямковий ремонт вулиць Молодіжної та Лупиноса. Протягом останніх двох років таким же методом вирішували питання  забезпечення громадян села якісною питною водою. У 2012 році за кошти населення було проведено реконструкцію башти, встановлено автоматичне обладнання, а вже в нинішньому році запланували побудувати 1,5 км водогону до Покрівки. Запланували також реконструкцію вуличного освітлення, виготовлено проектно-кошторисну документацію і вже до кінця 2015 року планується повністю зробити вуличне освітлення. На сьогодні болючою проблемою є будівництво каналізаційної мережі, очисних споруд.